ВСТУП

     Досягнуті в ході логштюдних досліджень ( Л. Термен та інші) розуміння того що для досягнення видатних результатів у самих різних сферах діяльності потрібно не інтелект у його склавшомуся розумінні (у всякому разі не те, що виміряється за допомогою IQ), а якась більш складна якісна своєрідність психіки, привело до початку нового етапу в дослідженні обдарованості як інтегральної особистісної характеристики. Здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, знаходити нетрадиційні способи розв'язку проблемних завдань, певна в найбільш загальному виді як "креативність", на початку 50-х рр. стала витісняти "інтелект", позбавивши його монопольного права представляти універсальну особистісну характеристику - обдарованість.
     В усьому світі проблема обдарованості викликає все більший інтерес після того, як протягом багатьох років вона або замовчувалася, або зазнала лютим нападкам. Відношення у вітчизняній психології було неоднозначним. З одного боку, існували школи для обдарованих дітей, проводилися численні змагання (інтелектуальні, музичні, спортивні й ін.), що дозволяли виявляти дітей з видатними здатностями. З іншого боку, ідеї рівності невиправдано поширювалися й на сферу здібностей. Елітарність у навчанні, тести для ідентифікації обдарованості часто зазнавали різкої критики. В останні роки інтерес до цієї проблеми помітно підсилився. Відкрилися нові школи для дітей з високим рівнем розвитку здібностей.
     Своїм твердженням дана представлення значною мірою зобов'язане дослідженням проблем продуктивного мислення в західноєвропейській і американській психології (М.Вертгеймер, Д.Гилфорд, В.Лоуэнфельд, В.Келлер, К.Коффка, Н.Майєр, Л.Секей, П.Торренсі та багато інші. У вітчизняній психології цей напрямок представлений у працях С.Л.Рубинштейна, А.В. Брушлинського, З.І. Калмиковой, А.М. Матющкіна, Я.А. Пономарева та багато інших.) [16]
     Про надзвичайну важливість проблеми розвитку обдарованих учнів йдеться в державних та інших документах різного рівня - від Закону України «Про освіту», указів Президента України, постанов уряду й до постанов та рішень державних адміністрацій різного рівня, органів освіти, наукових конференцій, педагогічних рад шкіл. Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в цей момент цілі, що приводить до емоційного розладу й дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей,стоячих нижче їх у плані розвитку здібностей. Ці й інші особливості такого хлопців впливають на їхній соціальний статус, коли вони виявляються в положенні  "несхвалюваних". У цьому зв'язку необхідно домагатися зміни такої позиції, і, насамперед , це пов'язане з підготовкою самих педагогів.
     У сучасній літературі з'являється усе більше статей, публікацій, так чи, що інакше зачіпають цю тему. Правда, усі вони всього лише крапля в море психологічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час, коли інформація міняється кожні п'ять років, а часом і частіше. Нинішнім школярам доводиться вміщати стільки у свою пам'ять, що часом їх молода нестійка психіка не витримує таких навантажень. Звідси емоційні зриви, пригніченість. Отут уже не доводиться говорити про розвиток творчого потенціалу, що вимагає дбайливого, вдумливого відношення, відбувається безперервна гонка за кількістю і якістю знань.
     Об’єктом дослідження є обдаровані діти.
   Предмет дослідження – навчання і виховання обдарованих дітей в спеціалізованих навчальних закладах.
   Мета дослідження – дослідити особливості навчання і виховання обдарованих дітей в спеціалізованих навчальних закладах.
В данній роботі 2 глави. В першій главі будуть розглянуті теоретичні аспекти обдарованості. Будуть роскрити визначення поняття “обдарованості” та “обдарована дитина”, також будут розглянуті види обдарованості, фактори впливають на розвиток обдарованості та криза дитячой обдарованості. В другій главі будут розглянуті особливості навчання обдарованих дітей. Детальніше будуть розглянуті психологічні особливості обдарованих дітей і актуальні завдання їх навчання, основні підходи для навчання обдарованих дітей, розвиток творчой обдарованості  учнів, актівні форми роботи з обдарованою молодю, специфіка навчання обдарованих дітей.   
     Завдання: дослідити історико-педагогічні проблеми навчання і виховання обдарованих дітей, дослідити кризи дитячої обдарованості, дослідити основні підходи до навчання обдарованих дітей.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

ІІ.1. Психологічні особливості обдарованих дітей і актуальні завдання їх навчання.
     У чому ж полягає специфіка програм для обдарованих? чи є вона взагалі? Традиційна програма навчання може стати непереборною перешкодою для розвитку обдарованого дитини, і це був один з аргументів на користь необхідності розв'язку проблеми навчання обдарованих дітей. Крім того, є й інший аспект розгляду цієї проблеми. Добре відомо, що эффективность програм навчання залежить від їхньої відповідності потребам і можливостям тих дітей, для яких вони призначені. Якщо пізнавальна діяльність, яка становить основу навчання в школі, не відповідає мотиваційним і когнітивним характеристикам дитину, то важко очікувати, що їм будуть досягнуті високі рівні розвитку.Обдаровані діти характеризуються особливими потребами й можностями, що відрізняють їх від інших однолітків, та це означає, що для їхнього навчання необхідні спеціальні про- грами або, принаймні , якісь модифікації традиційних освітніх програм, які ориентирова- ны на гіпотетичного "середнього" учня.
     Потрібно врахувати не тільки специфічні потреби й можливості цієї категорії учнів, але й ті завдання, які повинне вирішувати навчання обдарованих дітей. Постановка цих завдань стосовно навчання обдарованих дітей має першорядне значення, що связане як з особливостями таких дітей, для яких традиційних завдань навчання - засвоєння знань, умінь і навичок - може стати причиною негативного відношення до школи, так і зі специфікою соціального замовлення. Адже з погляду соціального замовлення турбота про обдарованих дітях обумовлена тим, що саме на них у першу чергу покладають надії на вирішення проблем, що коштують перед суспільством, з ними зв'язують очікування по внесенню найбільшого внеску в розвиток культури й науки, економіки й техніки. Те ж можна сказати й про ще одну, надзвичайно важливому завданню навчання - розвитку творчої особистості дитину.
     Саме життя з її стрімко зростаючими обсягами інформації, що швидко змінюються технологіями й способами діяльності, парадоксальними змінами спроса й пропозиції викликає необхідність у людях, здатних угадувати характер нових завдань і проблем, гнучко реагувати на, що відбувається, проявляючи неабияку пластичность або гнучкість мислення, поведінки, придбанних навичок. Усі ці якості, так необхідні людям для того щоб успішно існувати в сучаснім суспільстві, саме й характеризують творче мислення й творчий тип поведінки особистості. [3]
ІІ.2. Основні підходи до навчання обдарованих дітей.
     Прагнення врахувати різноманітні запити обдарованих дітей, з одного боку, і різні завдання навчання з іншої, привело до створення різних програм, які застосовуються в школі й за її межами (у зимових і літніх таборах, у будинках творчості ит.п.). Ідеальна програма навчання обдарованих дітей теоретично повинна відповідати всім вимогам. Однак на практиці та або інша програма може відповідати одним вимогам і не відповідати іншим. І це зв'язане не тільки з недосконалістю самих програм, але й з тими конкретними завданнями, на розв'язок котриз вони спрямовані.
     Усі програми навчання, незалежно від того, для яких дітей вони призначені, можна розділити на три категорії:
1.освітні:
а) прискорене навчання
б) збагачене навчання
2. освітньо-розвиваючі
3.розвиваючі:
а) особистість
б) мислення
     Освітні програми націлені на те, що дитина повина одержати певне коло знань, умінь і навичок у різних змістовних областях. Стандартна освітня програма може виявитися перешкодою на шляху розвитку обдарованого дитину. Існує два підходи до побудови освітніх програм для обдарованих дітей: перший пов'язаний із прискоренням процесу навчання. Діти з високими здатностями, із сильним випередженням в інтелектуальному розвитку вчаться по звичайних шкільних програмах, але їм дається можливість просуватися в тому темпі, який відповідає їхнім індивідуальним можливостям. Прискорення навчання може достигатися як за рахунок "перескакування" через клас, так і за рахунок побудови індивідуальних програм проходження різних шкільних предметів для деяких учнів.Прискорене навчання дозволяє врахувати, головним чином, таку особливість обдарованого дитини, як швидкий темп интелектуального розвитку. Таке навчання дозволяє обдарованим дітям уникнути нудьги й визволити час, який може бути ефективно використане за межами школи. Однак очевидно, що прискореному навчанню, у тому випадку якщо испо- льзуется змістовно не перероблена шкільна програма, властиві всі ті ж недоліки, які характерні для традиційного підходу. Крім того, можуть виникати й інші проблеми. Другий підхід пов'язаний зі зміною змісту навчання убік його збагачення. Це шлях поглибленого або розширеного вивчення окремих тем, проблем, предметів і цілих наукових областей, що дозволяє обдарованим дітям просуватися в освоєнні, що цікавлять їхніх предметів і областей значно далі, чим їх одноліткам. Збагачені освітні програми поглибленого типу дозволяють дитині досягтися високого рівня компетентності в одній або декількох областях наукового знання. Такі про- грами дозволяють урахувати яскравий, виборчий інтерес і чутливість до певних сторін действительно-сти, підвищену потребу в розумовім навантаженні, настільки характерні для обдарованих дітей, і відповідають таким вимогам до програм для обдарованих, як насиченість тримання й забезпечення можливості поглибленого вивчення тем (дисциплін), обираних учнем. У комбінації ж із прискоренням навчання можливості врахувати особливості обдарованих дітей можуть збільшуватися: задовольняється з- бирательный інтерес дитини, потреба в розумовім навантаженні, і при цьому темп навчання відповідає індивідуальним особливостям темпу інтелектуального розвитку. Збагачені програми поглибленого типу широко поширені й успішно застосовуються в нашій країні. При всіх своїх гідностях цей підхід також має й недоліки. Він мало придатний на початкових щаблях навчання й для дітей із загальною обдарованістю.
     Розвиток творчого мислення й особистості дитини є першочерговим завданням у випадку навчання обдарованих дітей. Це завдання розвитку творчих можливостей дитину й ставлять перед собою різні розвиваючі програми. Завдання оволодіння знаннями в тих або інших областях відступають у цьому випадку на другий план, або не ставиться взагалі. Стратегія розвиваючого навчання припускає якісно інше навяання. У цьому випадку навчальна програма заснована на принци-піально іншому змісті, що не є ні продовженям, ні більш широким викладом матеріалів, що включаються у звичайні освітні програми. По домінуванню тих або інших конкретних завдань навчання ці програми можна розділити на два види. До першого виду можна віднести всі програми, які спрямовані насамперед на розвиток вищих розумових процесів - творчого, критичного, логічного мислення, уміння вирішувати проблеми. Серед них можна виділити програми, які спеціально спрямовані на розвиток творчого мислення (наприклад, програми для літніх шкіл, засновані на застосуванні приймань синектики й "мозкового штурму"), розумно вирішувати. Такі програми сприяють подальшому розвитку творчих і інтелектуальних можливостей дітей, "озброюють" їх універсальними прийманнями, які допомагають знаходити нестандартні розв'язки різних проблем. Зрозуміло, що розвиваючі програми такого роду відповідають не тільки підвищеним творчим потребам і можливостям обдарованих школярів, але й дозволяють задовольнити їх прагнення до самостійності. При цьому враховуються й багато вимог до процесу навчання для обдарованих дітей. Як правило, такі програми припускають вивчення проблем "відкритого типу", вони заохочують і стимулюють висування нових ідей, розбудовують методи й навички дослідницької роботи, заохочують створення робіт з використанням різноманітних нестандартних матеріалів, учать дітей оцінювати свої роботи за допомогою різних критеріїв. До другого виду розвиваючих програм можна віднести ті, які ставлять своїм завданням розвиток емоційно-особистісної сфери. Цей вид програм ураховує той факт, що в обдарованих дітей можуть виникати проблеми в емоційно-особистісному розвитку, пов'язані з відставанням у розвитку цієї сфери в порівнянні з інтелектуальної або ж з іншими особливостями обдарованого дитини. Проблеми емоційно-особистісного плану, наприклад занижена самооцінка, тривожність, непевність у собі можуть повністю блокувати творчий розвиток обдарованого дитини. Саме тому важливо обертати увагу на розвиток таких характеристик, як наполегливість і впевненість у собі, сприяти розвитку самопізнання й розуміння своїх "сильних" і "слабких" сторін. Одні із програм эмоцонально-особистісного розвитку впливають на розвиток "Я"- концепції й самооцінку дитину, інші на міжособистісні відносини, треті - поліпшують стану емоційної сфери, четверті - сприяють розвитку саморозуміння й зняттю поведінкових проблем. У кожному разі вони допомагають розкрити й реалізувати творчий потенціал обдарованих дітей. Важливо мати на увазі, що більшість розвиваючих програм орієнтоване на задоволення інтелектуальних потреб обдарованих дітей і розв'язок завдань їх творчого розвитку за межами шкільного навчального часу (їх можна використовувати ефективно в літніх таборах у другу половину дня). [13]
     Враховуючи різноманіття, разноликость і индивідуальну своєрідність феномена обдарованості, при виборі методів психологічної роботи з обдарованими дітьми необхідно попередньо визначити:
1) з яким типом обдарованості ми маємо справу (наша робота орієнтована насамперед на виявлення й розвиток інтелектуальних, творчих, академічних, лідерських здібностей);
2) у якій формі прояву ми очікуємо побачити обдарованість (явна, вікова, схована);
3) які завдання роботи є приорітетними: навчальні, навчально-розвиваючі або ж розвиваючі; розвиток уже високих здібностей або ж, навпаки, недостатньо розвинутих здібностей (у тому числі комунікативних і особистісних); психологічна підтримка й навіть допомога; розробка й психолого-педагогічний моніторинг спеціальних освітніх технологій і т.д.
4) який тип освітньої установи й, відповідно, умови роботи; освітня устонова, спеціально орієнтоване на роботу з обдарованими дітьми, або загальноосвітня школа, або додатковий утвір і т.д.
відповідно до вихідних позиціями нами було розроблено три основні підходу до навчання й розвитку обдарованих дітей:
а) дидактичний, коли творче навчання будується в напрямку розширення й поглиблення навчального матеріалу згідно з логікою учебніх предметів, відповідних до даного типу обдарованості.
б) психологічно високий рівень, що поєднує, предметного навчання із психологічними уроками розвитку здатностей і особистості учня.
в) психолого-дидактичний, для якого характерно пріоритетне використання психологічних основ розвиваючого утвору як вихідної підстави для побудови навчально-виховного процесу й освітнього середовища в цілому. [10]
ІІ.3. Розвиток творчої обдарованості учнів.
   Розвиток творчої обдарованості учнів (УВК № 1832). Цей напрямок представлений у роботах Е.Л.Яковлевой (1997). Відповідно до теоретичних підстав розробленої нами психолого-дидактичної системи творча обдарованість, тобто здатність до творчої самореалізації в різних областях життєдіяльності, розглядається як реалізація людиною своєї унікальності, а той або інший творчий потенціал зізнається невід'ємною характеристикою кожної людської особистості.
     Робота будувалася виходячи із припущення, що для розвитку творчого потенціалу особистості необхідно систематично звертатися до її емоційних переживань. Можливість виразити свої емоційні стани дає людині відчуття реалізованості власної унікальної індивідуальності, що дозволяє йому скористатися всіма наявними в його розпорядженні потенційними можливостями. Це положення відбите в уведеному принципі трансформації когнітивного змісту в емоційн, що виступає в якості основного при розвитку творчого потенціалу особистості. Відповідно до цього принципу увага людини систематично перемикається зі змісту ситуації на, що проживаються їм у цій ситуації емоційні стани. Коли емоція усвідомлюється, її пропонується виразити за допомогою слова, жесту, малюнка, знака і т.д. Механізми розвитку творчого потенціалу особистості через емоційний зміст, через прояв людиною своєї індивідуальності універсальні; вони працюють у всіх віках.
     На підставі принципу трансформації когнітивного змісту в емоційне з використанням принципів розвиваючого навчання й з дотриманням умов безоціночності, прийняття, підтримки й безпеки була розроблена розвиваюча програма "розвиток творчого потенціалу особистості школяра", розрахована на учнів з I по XI клас.
     По даним діагностики, що систематично проводився, а також експертних оцінок, у результаті використання програми підвищується рівень творчого розвитку учнів, а також рівень їх інтелектуального розвитку й самооцінка. У всіх віках робота з розвитку творчого потенціалу учнів привела до розвитку їх лідерських навичок, самоповаги й почуття власної гідності.[10]
До основних стратегій навчання обдаро¬ваний дітей належать прискорення -випередження - збагачення.
Прискорення пов'язане насампе¬ред зі зміною швидкості навчання, а не зі змістом того, чого навчають. Досвід свідчить, що оптимального результату можна досягти за умови одночасних відповідних змін навчальних програм і методів навчання. Але «чисте» приско¬рення не дає можливості задовольни¬ти основні пізнавальні потреби обда¬рованих дітей.
Випереджувальне навчання дає змогу зацікавити тим, що учень доклад¬ніше буде вчити пізніше, або поглибить свої знання вивчаючи і досліджуючи якусь проблему, готуючи наукове дос¬лідження в МАНІ.
До двох названих стратегій необ¬хідно приєднати збагачення. Ця проб¬лема в освіті обдарованих дітей є сво¬єрідною прогресивною альтернати¬вою прискорення та випередження, яке ми починаємо дещо раніше. Зба¬гачення дасть дитині можливість визрі¬вати емоційно в середовищі одноліт¬ків, одночасно розвиваючи свої інте¬лектуальні здібності на високому рівні. Саме таке уявлення про збагачення гімназія кладе в основу підготовки нау¬кових робіт. [8]
ІІ.4. Активні форми роботи з обдарованою молодю.
Розглянемо для прикладу кіль¬ка видів і форм роботи з обдаро¬ваними студентами.
Заняття дублера (для студентів-першокурсників). Заняття проводить обраний викладачем студент з числа передбачуваних обдарованих (тала¬новитих). Цього студента обирає (на початку навчання) викладач. Для цьо¬го він аналізує особистісні особли¬вості студента, а для підтвердження закладає в персональний комп'ютер його дані для одержання графіка біоритмів на день проведення занят¬тя - для мотивації вибору дублера.
Лідер-дублер розподіляє ролі се¬ред виділених студентів (їх 5-6): перші проводять опитування, інші підбирають цікаві досліди, демон¬страції, експерименти, мультимедійні вставки, ділові ігри, роботу з ди¬намічними таблицями. За підсумками "Заняття дублера" дається оцінка студентам у групі - сувора й об'єктивна. Викладач, у свою чергу, аналізуючи дії активістів, робить вис¬новок, по-перше, хто з них лідер, по-друге, рівень їхньої підготовки, еру¬диції і виділяє кращих з кращих, тала¬новитих і обдарованих.
У майбутньому найчастіше саме ці діти, відзначені на занятті і з інших дисциплін є лідерами, знавцями й вияв¬ляють свій талант та обдарованість.
Команда ерудитів. У фізичній ау¬диторії на особливому місці висить яскраво прикрашена невелика шух¬ляда з великим знаком питання. У неї студенти кидають записки з різними запитаннями з фізики, астрономії, техніки. Ерудити (їх 6-7 осіб у групі) повинні дати відповідь на запитання, використовуючи будь-які джерела інформації.
Під час "інтелектуальної паузи" (а вона буває майже на кожному за¬нятті, і на неї чекають з нетерпінням) ерудит дає відповідь. Викладач сти¬мулює студента похвалою, цукеркою і навіть вінком із цукерок (за підсумка¬ми року).
Приклади питань із шухляди: Чому під час атомного вибуху хмара мас форму гриба? Чому під час за¬тяжную дощу на калюжах з'являють-
ся міхури? Чому виникають “мертві зони” під час артилірійського обстрілу?
Пошукові групи. Формуються во¬ни на підставі попередніх знань про студента, тобто обрані найвід¬повідальніші, творчі. Викладач визна¬чає загальне загаяння: створити с фільмотеку "Закони фізики на практиці".
Підзавдання: зняти на відеоплівку сюжет "Одержання чистої елект¬ролітичної міді", направивши студен¬та з кінокамерою на завод.
     Роздатковим матеріалом після ВІДЕОЗЙОМОК служили зразки чистої міді, принесені пошуковою групою (наш навчальний заклад має у своєму розпорядженні технічну базу для по¬казу відеозйомок. і викладач будь-якої дисципліни може скористатися відеозалою. давши попередню зая¬ву).
Для практичного застосування. Тема "Гази і їхнє практичне застосу¬вання". Ініціативна група (2 особи) "обувала на Артемівському заводі шампанських вин теоретично поясснили одержання шампанського в наральних соляних шахтах. Студенти виклали специфіку застосування га¬зових законів на конкретному виробництві. За результатами екскурсії вистели експрес-листівку. Інша група за завданням вивчала властивості газів, що супроводжують вуглевидобуток, на прикладі однієї з шахт. Но¬вовведення в застосуванні супутніх "азів на виробництві в Донбасі дуже важлива, тому що су г угній газ у май¬бутньому може служити найваж¬ливішим альтернативним паливом без великих матеріальних витрат.
Завдання педагогів - постійно шу¬кати, створювати методи навчання, які дозволяли б забезпечити розви¬ток особистості, талантів.
Отже, при бажанні, творчому підході до вибору обдарованих сту¬дентів можна і потрібно розвивати їх здібності, переклнувати, що робота над собою, навчання, вчення, само¬освіта, допитливість призведе до певних результатів. [4]
ІІ.5.Організаційно-педагогічні умови ефективної роботи з обдарованими учнями
Можна виділити такі організаційно-педагогічні умови ефективної роботи вчителів, усієї системи освіти з обдарованими дітьми.
1. Індивідуальний підхід до навчання й виховання обдарованих дітей під час уроків та в позаурочний час, зокрема відображення в навчальних планах особливостей формування особистості обдарованої дитини.
     2.Демократизація й гуманізація навчально-виховного процесу з метою створення умов для віль¬ного й творчого розвитку особистості обдарованої дитини, зокрема-впровадження діалогічних методів і форм навчання й спілкування.
     3.Виявлення тих підвищених здібностей учня, якими він володіє, та створення всіх умов для їхнього максимального подальшого розвитку, водночас неприпустима «однобічність» розвитку обдарованих дітей.
     4.Спрямування діяльності обдарованих дітей таким чином, щоб вони були повноцінними членами учнівського колективу, брали активну участь у його житті; формування з обдарованих дітей активних гро¬мадян суспільства.
    5.Створення з участю педагогічних колективів, батьків, громадськості, органів освіти, вищих на¬вчальних закладів широкого навчально-виховного простору для розвитку й формування особистості обдарованих дітей. Створення такого простору роз¬ширить можливості для розвитку особистості учнів, зокрема'через більш широке коло спілкування з учнями різних шкіл, працівниками освіти, методис¬тами різних рівнів, студентами й викладачами ВНЗ. У такому просторі учень під час діяльності й спілкуван¬ня активно визначається зі своїми можливостями, уподобаннями, бажаннями, має змогу реалізувати їх та визначитися з вибором майбутньої професії.
     6.Навчально-виховний простір розвитку особис¬тості обдарованої дитини повинен мати достатньо ступенів вільності, можливостей не тільки для само¬визначення й самореалізації дитини, а й для форму¬вання моральної, громадської відповідальності за свої дії у вигляді вчинку в розумінні М.М.Бахтіна і ВАРоменця [2; 13; 14].
     7.Постійне й дієве співробітництво шкіл, освітніх установ, окремих здібних учнів з вищими навчаль¬ними закладами з метою допомоги учням у виборі майбутньої професії, підготовки до зовнішнього неза¬лежного тестування й вступу на ту спеціальність ВНЗ, де найбільше можуть розкритися здібності учня.
     8.У рамках єдиного навчально-виховного просто¬ру організація різних конкурсів, тематичних вечорів, олімпіад, де обдаровані діти могли б виявити власні здібності, створення мотиваційної сфери розвитку обдарованої дитини загалом у напрямку формування її особистості з урахуванням її здібностей.
9. Надання методичної допомоги вчителям методичними кабінетами, інститутами післядипломної освіти, вищими навчальними закладами, зокрема, педагогічними, для розв’язання проблем роботи з обдарованими дітьми.
     10.Розробка науковцями ВНЗ педагогічних ме¬тодичних посібників та інших методичних матері¬алів з метою надання допомоги школам, батькам, громадським організаціям у роботі з обдарованими дітьми,
     11.Розробка науковцями ВНЗ інноваційних ме¬тодів навчання та виховання й їхнє впровадження в практичну роботу з обдарованими дітьми, зокрема, метод проектів, інтерактивні методи навчання (осо¬бливо з використанням інформаційно-комп'ютерних технологій), розробка завдань, що для свого вирі¬шення вимагають творчого підходу, інтеграції знань, розробка методів і форм навчання та спілкування на основі суб'єктно-суб'єктних стосунків та діалогу в розумінні М.Бахтіна, М.Бубера, С.Франка; розробка й упровадження методів і форм навчання обдаро¬ваних дітей з елементами індивідуальної науково-дослідницької діяльності.
     12.Організація ВНЗ у межах єдиного навчально-виховного простору кваліфікованих консультацій, конкурсів та олімпіад різного рівня, суботніх та не¬дільних шкіл, стаціонарних та заочних шкіл, курсів різного профілю для обдарованих дітей. [11]
ІІ.6. Специфіка навчання обдарованих дітей.
     Стосовно організації навчання обдарованих існують три варіанти: відокремлене навчання - спеціальні освітні установи для обдаро¬ваних дітей; сумісно-роздільне — спеціальні групи (класи) для обда¬рованих в традиційному навчально¬му закладі (школа, дитсадок); суміс¬не навчання - навчання обдарова¬них у звичному природному середо¬вищі, в колі звичайних ровесників. Не вдаючись до аналізу переваг кожного із зазначених варіантів нав¬чання обдарованих, психологи від¬значають, що перші два викликають велике напруження і навряд чи бу¬дуть широко застосовуватись на всьому пострадянському освітньо¬му терені. Останній варіант більш реальний і значущий, бо в нашій країні обдаровані діти в основному традиційно навчались і будуть нав¬чатись у звичайних масових закла¬дах, хоча тих, хто випереджає од¬нокласників за розумовим потенціа¬лом, досить важко розвинути у «змішаному» класі, адже краще діє оточення однолітків, що інтелекту¬ально, стимулюють один одного. Проте, виходячи з того, що масових закладів більше, ми й повинні роз¬робляти технології, які забезпечу¬ють індивідуальну зону творчого розвитку кожного учня (згідно з принципом індивідуалізації), у тому числі й учня обдарованого.
     Навчання обдрованих дітей за третім варіантом організації нав¬чальної діяльності учнів («змішаний клас») передбачає розробку такої технології навчання, за якої вчитель має «за деревами бачити ліс і в лісі кожне дерево», тобто систему організаційних форм навчання, яка по¬єднуй заняття з усім класом з індиуалізованими в малих групах та індивідуальні заняття. Це досить складно для вчителя, але можливо, якщо діти звикнуть до такої організації роботи. У класі відбувається виділення груп з різними рівнями розумової обдарованості. Таким чи¬ном, обдаровані мають можливість навчатись у звичному для них ко¬лективі, але в групі ровесників, що близькі їм за рівнем здібностей. Як¬що така група працює за спеціаль¬но розробленою поглибленою прог¬рамою, то позитивний ефект гаран¬товано. В іншому випадку не варто видеіяти дітей у таку групу. Можли¬ве й створення груп з високим рів¬нем інтелекту на основі кількох, як правило, паралельних класів. При виділенні груп дітей гомогенних за рівнем інтелектуального і творчого розвитку зникає атмосфера постій¬ного інтелектуального змагання. [8]